Переклади з польської
К.: Талком, 2019
Цей 600-сторінковий том — найповніше в Україні двомовне видання творів польського класика. До книги увійшли переклади О. Астаф’єва, Ю. Бедрика, Н. Бельченко, Ю. Булаховської, В. Борового, Г. Гордасевич, М. Кіяновської, Д. Павличка, Р. Радишевського та ін. Видання супроводжується ґрунтовною передмовою Ростислава Радишевського.
Родина Лесьмянів (Лесьманів) у Києві жила майже коло Золотих Воріт (вул. Золотоворітська, 1). Освіту майбутній поет здобув у II Київській класичній гімназії і в Київському університеті Св. Володимира. На думку Маріанни Кіяновської (про книжку її перекладів Лесьмяна — в числі за грудень 2018— лютий 2019), помилки, які він робив, коли писав польською, свідчать про те, що Лесьмян чудово знав розмовну українську мову. У польській мові Лесьмян був геніальним самоуком.
І став неперевершеним словотворцем, чиї знахідки навіть отримали в польському літературознавстві назву «лесьмянізми» (наприклад, «розвіслення» та «удністерення» в поезії «Сріблень»).
Юрій Бедрик перекладає Лесьмяна давно (ще з 90‑х) і багато: «Пригортаю, неситу раптового болю, / Гоїшся в моїм тілі, рано многоцінна, / Тихий плач твій цілую, стегна та коліна, / І плече, і так само — злізлу з нього льолю» («Так зібгала долоні, мов клякнувши спала»). Так, Лесьмян — автор рідкісних за силою еротичних віршів. Також він добре знається на темі хтонічного та смерті: «Як умру, мої браття, несіть домовину / По манливій у жаху таємному трасі, / У незайману далеч, безшумні глибини, / Що не знають пір року, завмерлі в безчассі» («Пролог», пер. Н. Бельченко). Та Ерос і Танатос у поета здебільшого супроводжуються описами природи, — і природи, за його свідченнями, саме української, осягнутої в дитинстві та юності: «Та загадкова зелень — це Україна, де я виріс і виховувався. Уманщина і Білоцерківщина, Софіївка і Шамраївка. Були там ліси Браницьких, ах мій дорогий пане, що то були за ліси! Дивні були люди на тій Україні, такі ж дивні, як і тамтешня зелень!..» (з інтерв’ю). Отже, «Я візьму ліси твої, шелести по полю, / Хай вуста прошепчуть мою вільну волю!» («Халупа», пер. Ростислава Радишевського).