Палітра нинішнього (вже восьмого фестивалю!) Leopolis Jazz Fest як ніколи яскрава і насичена. Окрім гучних імен всесвітньо відомих музикантів — ціла низка оригінальних проектів, які об’єднала музика і джаз. Звісно, емоції зашкалюють: як не заспівати дифірамби віртуозному гурту Маркуса Міллера, або блискучій грі Чарльза Ллойда, або зірковим лауреатам багатьох «Греммі», «Оскарів» Дейву Грусіну та Лі Рітенуру, або живому класику джаза Ахмаду Джамалу… І це далеко не повний список музикантів, про яких кортить розказати.
Цікаво охарактеризував подію головний редактор Karabas Live Ігор Панасов: «Міське свято, яким його роблять у Львові, — це запрошення у реальність, де найвищою цінністю є індивідуальна свобода та творчість. Саме такий меседж закладено в будь-якій події фестивалю. П’ять днів, які вчать тому, що кожен має право на свою мирну імпровізацію — це і є «Леополіс Джаз Фест». Особисто для мене такою мирною імпровізацією став інтернаціональний україно-шведський проект Lars Danielsson Ggoup Liberetto ІІІ & INSO-Lviv.
«У проекті Liberetto-3 — жодних протиріч, різні музичні потоки не змішуються, а сполучаються, не втрачаючи своєї оригінальності…»
Шведський контрабасист і композитор Ларс Даніельссон — один із найвідоміших виконавців європейського джазу. У власних композиціях він чарівно поєднує традиції скандинавського фолку, класики та джазових імпровізацій. Серед хедлайнерів нинішнього фестивалю він чи не єдиний, хто не має жодної нагороди «Греммі». Але багато хто зі слухачів чекав саме цього концерту, який у фантастичний спосіб поєднував симфонічну музику і сучасний джаз: квартет Ларса Даніельссона виступав у тандемі зі львівським академічним симфонічним оркестром ІНСО. Результат перевершив найсміливіші сподівання. Авторський проект Liberetto-3 підкорив серця переважної більшості глядачів і, за спостереженнями критиків, спостерігався значно гучніший вибух оплесків, ніж, скажімо, під час виступу легендарного Ахмада Джамала. Частково це було викликано здоровим патріотизмом, адже не випадково ведучий концертів Олексій Коган звернувся до публіки з наступними словами: «Ну, і тепер ви будете питати, коли на сцені будуть українці? Будь ласка: оркестр ІНСО, Артем Менделенко, Лаура Марті, диригент Ярослав Шемет!» Але насправді секрет успіху криється у багатющій музичній гаммі, яка розкрилась у поєднанні композицій Ларса Даніельссона, блискучої гри його музикантів з майстерністю та чудовим звучанням львівського симфонічного оркестру. Особливе «браво» нашим солістам і, зрозуміло, диригенту Я. Шемету, який у свої 22 роки зумів так філігранно провести цей величезний музичний лайнер між Сциллою класичного симфонічного звучання і Харибдою вільних джазових імпровізацій. Як тут не пригадати радянський і пострадянський «симфо-джаз», сумний досвід поєднання того, що не поєднується? У проекті Liberetto-3 — жодних протиріч, різні музичні потоки не змішуються, а сполучаються, не втрачаючи своєї оригінальності, абсолютно природно звучать імпровізаційне соло контрабаса на тлі симфонічного звучання струнних і духових інструментів оркестру. Обранці долі, яким випало почути концерт наживо, зрозуміють мене, а решті, хто хотів би до них приєднатись, можу порекомендувати послухати цей шедевр у відеоформаті.
Мені пощастило значно більше, тому що з Ларсом я познайомився ще раніше, коли музикант вперше приїхав до України, у 2012 році, тоді ж він підписав мені свій новенький вініловий Liberetto. На нинішньому фестивалі мені також довелося спілкуватися з маестро, і він люб’язно погодився дати невеличке інтерв’ю, а також написав декілька слів для читачів журналу «ШО».
ШО Пане Ларсе, цей рік для вас ювілейний…
— Так, у вересні мені виповниться шістдесят.
ШО Коли людина мистецтва, музикант — у молодому віці, ним володіє невичерпна енергія, ентузіазм, океан часу, максимальна відкритість до нового. Як ви почуваєте себе зараз, у поважні 60?
— Якщо ми говоримо про музику, вік не має значення. Чи це 20, чи це 80 років. Можливо, люди накопичують більше досвіду, коли дорослішають, але я намагаюся утримувати стільки ж енергії, як і в молодості. Я просто не замислююся над цим. Просто працюю і не замислююсь. Навіщо роздумувати, скільки енергії я мав, маю чи матиму, якщо навіть ці роздуми крадуть сили й час, які доречніше використати для творчості?
ШО Ларс Даніелссон — віолончеліст, контрабасист, композитор чи взагалі музикант космічного характеру? Хто він?
— Я намагаюся просто поєднувати емоції свого серця зі слухачем через музику. На якому саме інструменті я граю — віолончель, бас — не має такого значення, як сама музика. Саме вона — основа творчого процесу.
Оркестр «INSO-Львів» був заснований у 1998 році. Художнім керівником оркестру є народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, академік Академії мистецтв України, професор, кандидат мистецтвознавства, Герой України — Мирослав Скорик, також ювіляр, йому цьогоріч виповнюється 80 років.
Щорічно оркестр бере участь у міжнародних фестивалях, які відбуваються як в Україні так і за кордоном. У 2016 році «INSO-Львів» з піаністом Вадимом Неселовським відкрив Alfa Jazz Fest на Площі Ринок у Львові, а минулого року оркестр представив програму з відомим ізраїльським джазовим музикантом Авішаі Коеном на Сцені ім. Едді Рознера.
Оркестр є володарем декількох нагород, серед яких приз від Radio Swiss Classic, нагорода «Золотий диск» від «Franz Xaver Mozart Klavierkonzerte» та інші.
ШО Але ж ви чудово володієте різними інструментами…
— Мені здається, що питання майстерності для професійного музиканта не є предметом обговорення. Музикант має володіти інструментом, а не навпаки. Це основний принцип творчого співіснування. Хоча, звісно, і людський фактор має неабияке значення…
ШО Як склалося, що ви віддали перевагу басу?
— У дитинстві моїм учителем музики був органіст, тож я часто слухав органну музику, сидячи поруч із ним. Найближчим з класиків мені був Бах. Він великий композитор і великий басист. Ніхто не має такої басової лінії, як Бах. Може, в якійсь мірі це сприяло моєму вибору.
ШО Джаз має різні етапи розвитку — кул, хот, бібоп, фрі, авангард… Існує думка, що джаз вмирає, що він зупинився. У якому напрямку джазова музика має розвиватися далі та чи є взагалі така перспектива?
— Я думаю, людям здавалося, що джаз помер, у 1959-му чи 1962-му році. Зараз музика значно більш відкрита і захоплива, ніж будь-коли. Зараз джаз починається. Може, це вже якийсь інший джаз, адже інші часи, інша музика і навіть бачення її інше. Мова не про адаптування музики до часу, мова про те, що, можливо, час адаптується до музики, народжуючи небувалий мікс різних жанрів, течій, напрямків, які раніше вважалися протилежними. Ось як я бачу перспективу розвитку.
ШО Якось ви сказали, що продовжуєте вчитись на класичній музиці та процитували Куїнсі Джонса: «Якщо ми не свінгуємо, то змагаємося зі Стравінським. І тоді це велика проблема». Чи відчували ви таку проблему в співпраці зі львівським симфонічним оркестром?
— У мене ніколи не виникало проблем із класичною музикою… Починаючи з музичної освіти і закінчуючи новими творчими проектами. Я вже згадував про свою любов до Баха. Але, як і для багатьох моїх однолітків, кумирами також були «Бітлз» та Джимі Хендрікс. Я пишу симфонічну музику (зокрема для Denmark’s Radio Concert Orchestra та Гетеборгського симфонічного оркестру, — прим. С.Л.), п’єси для джазового квартету і не відчуваю жодного протиріччя. Все це має одне ім’я — музика. Щодо львівського симфонічного оркестру «ІНСО», хочу зізнатися, що ця співпраця надзвичайно приємна. На першій же репетиції ми були здивовані, тому що українські музиканти знали наші твори, може, навіть набагато краще, ніж ми самі, тобто їхній рівень нас просто шокував. Потім ще одна чудова річ: виконуємо пісню з кінофільму разом зі співачкою Лаурою Марті, і ще один варіант шоку — це професійний рівень українського музиканта Артема Менделенка, який грає на саксофоні просто блискучо.
Leopolis Jazz Fest (Alfa Jazz Fest до 2017 року) — міжнародний джазовий фестиваль, який щорічно проходить в Україні в останні вихідні червня. Перший фестиваль відбувся в 2011 році. Щорічно фестиваль відвідує понад 100 тисяч гостей з України та іноземних гостей. У 2016 році Alfa Jazz Fest був визнаний поважним британським виданням The Guardian одним з найкращих джазових фестивалів Європи.
ШО Ваш перший візит до України відбувся у 2012 році, ви тоді виступали в Києві. Потім два рази у Львові… Яке місто вам подобається більше: Київ чи Львів?
— Це просто. Я сам із невеличкого міста, і Львів ближчий мені, більш домашніший. Мабуть, тому саме Львову я присвятив свою композицію, яка обов’язково звучатиме на фестивалі.
ШО Чого очікуєте від свого виступу на «Леополіс-Джаз-Фест»?
— Хотів би від себе сказати, що, по-перше, я вже вдруге співпрацюватиму з продюсером, чудовим фахівцем, який був із нами й першого разу, тому, звичайно, очікуємо, що це буде чудова, професійна і просто кльова робота. По-друге, коли ми сюди приїхали, навіть не знали, який буде лайн-ап, склад заявлених виконавців головної сцени, а коли подивилися, хто виконуватиме свої композиції, то у мене просто голову зірвало… І по-третє, це невелике місто саме по собі, але яка величезна, нова на сьогоднішній час тут музика… Дивовижно! Хочу додати, що вперше я гостював тут два роки тому, тому звертаюся до своїх друзів і колег, просто обіцяю: атмосфера й ті відчуття, які ви отримаєте від спілкування з аудиторією — це просто фантастика!
ШО Ви та Україна. Що ви відчуваєте, коли приїжджаєте до нас?
— Чотири літери: L, O, V, E. Love. Любов.
«ШО» о собеседнике
Шведський джазовий музикант Ларс Даніельссон народився у версені 1958 року в невеличкому промисловому місті Смоландсстенар. Спочатку Ларс вчився грати на церковному органі, потім освоїв гітару і фортепіано, а пізніше почав імпровізувати на віолончелі та контрабасі. Після школи Даніельссон поступив до консерваторії у Гетеборзі, де отримав блискучу класичну освіту. На сьогодні Ларс — широко відомий сольний музикант, лідер власного квартету, пише музику для симфонічних оркестрів і виступає як композитор, аранжувальник та продюсер. Нерідко гастролює зі своєю дружиною, відомою датською співачкою Сесілією Норбі. Співпрацював із багатьма зірковими виконавцями, серед яких Джон Скофілд, Джино Ванеллі, Ренді та Майкл Брекери, Чарльз Ллойд тощо. Відповідно має поважну дискографію, до того ж більшість дисків вийшла під культовим лейблом АСТ. В Україні виступає втретє.
