Х.: Фоліо, 2019
Якщо книжка Макса Кідрука впевнено міксує і вигадку, і правду, письменникам-початківцям такий вищий пілотаж буває не до снаги. У підлітковій серії видавництва «Фоліо» побачила світ книжка Марти Брижак «Шльондра», і я не доберу для неї жодного жанрового визначення з досі відомих. Найбільше підходить «звіт про зроблену роботу», тож пропоную відтепер уважати це за жанр.
Головна героїня юна Марта, alter ego письменниці, без тіні художності вивалює нам усі подробиці свого життя, причому, як натякає назва книжки, насамперед інтимного. На перший погляд, у цьому полягає кардинальна різниця між «Шльондрою» та текстами про хороших дівчаток, приміром, «Старшокласницею. Першокурсницею» Анастасії Левкової, де головна героїня втілює чистоту й наївність і заледве цікавиться сексом, бухлом чи наркотиками, а закохана взагалі в Могилянку. Можливо, саме так треба говорити до сучасних підлітків?..
Утім, чим далі читаєш книжку, тим більше переконуєшся, що дії Марти — тільки спроби відповідати стереотипу. У більшості ситуацій, пов’язаних із чоловіками, вона поводиться демонстративно холодно та цинічно. Приблизно так само будує й оповідь: «І тут він щось там починає колупатися, намагається мені всунути. За третім разом щось та і виходить. Я плескаю його по плечу й кажу: «Перший будеш». Чоловіки, із якими зустрічається Марта, розписані за порядковими номерами. Її привабливість є безсумнівною: котрийсь із особливо вбогих кінчив тільки від того, що торкався до ноги дівчини. Однак вона зневажає їх усіх, окрім Професора (він же Чемодан, він же Обсерватор), «такий високий, із сивою бородою, у незмінних окулярах, постійно в гарних картатих сорочках і піджаку», що є для Марти літературним Батьком і взагалі ідеалом, але ніякого сексу, як ви собі вже могли подумати…
З усього видно, що секс головну героїню насправді цікавить мало (як і «Старшокласницю»!), головне — створити враження крутої й загадкової. В одному з епізодів Марта зрікається християнства і бере участь у сеансі екзорцизму — дуже криваво, і демон говорить басом. Наприкінці книжки cказано, що вона навіть звертається до психіатра, бо думає, що з нею «щось не так», і вони разом вирішують: дівчині треба стати «адекватнішою і жіночнішою», адже головне — «позбування усіх тих звичок, починаючи від «сильної і незалежної» до поведінки з чоловіками, аби не доводити їх висновками, що «ти нікчема і гівно». І хоча з таких рішень у житті, як правило, і починаються всі справжні неприємності, Марта вірить у позитив. Приєднаємося й ми до неї, бо, як не крути, краще ставати жіночнішою, ніж сповідувати сатанізм…
