Про авторку:
Наталія Бельченко — поетка, перекладачка. Народилася в Києві. Закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка.
Авторка восьми поетичних книжок. Поезії Бельченко перекладалися німецькою, французькою, англійською, болгарською, корейською, голландською, польською, литовською, латиською мовами й івритом, опубліковані в Україні та за кордоном. Брала участь у численних фестивалях. Лауреатка літературної премії Губерта Бурди (Німеччина, 2000), премії Фонду ім. Лесі і Петра Ковалевих при союзі українок Америки (2019).
Стипендіатка Gaude Polonia 2017. Членкиня українського ПЕН-клубу.
Літо та інші птахи
Осокорківські луки
Ці луки заплавні у спеку
Пахтять різнотрав’ям здаля.
У півниках стрінеш лелеку,
Побачиш проліт журавля.
Смиренно вертаєш додому,
Як сонце купальське за пруг
На кілька годин, а потому —
Назад, наче пристрасний друг.
Там стільки птахів на світанку!
На Тяглому вип’є дивак
Повітря невидиму склянку,
Як морва і вермут на смак.
Гайне за Мартишів і Небреж,
Сполохає там баранця,
І скільки б не трапилось неб, лиш
Ходив би в траві без кінця.
* * *
Кохалися, ніби журавлиця та журавель
на вільховому болоті,
журав лиця жураву тіла
підказував рухи
сірого пера.
Поворотці, перевертні,
найвищі птахи
цього краю.
Забаганка збагнутого
de profundis твані творення —
і до білого
вільного
аркуша
вірша
Октави
Земля собі нас повернула,
Так Івашкевич говорив.
Корінням обхопила чуло,
Лишилось дочекатись жнив.
Серед заплавного намулу
Або столичних чагарів
Лежиш ти, прямокутний в плані,
Мов Парфенон, у власній рані.
Горн смерті випалить усіх,
Всі наші глечики з Трипілля.
Сховала білочка горіх,
І не знайшла його між зілля.
Аж ось Великдень переміг,
Допліскує народжень хвиля;
Тканину рвуть і місять глину,
І страх тікає у шпарину.
Тоді тебе земля завзята,
Якщо не зійдеш нанівець,
Через кордон відпустить радо —
Кордоцентрична до сердець.
Лишить не можна упіймати:
Ви вдвох приманка, і ловець,
І спіймане, і навіть лови.
Нарешті час дізнатись, хто ви.
Страх ясності у вірші — з тих,
Який переживаєш важко.
Мов з Малларме в один забіг
У двійко вуст розпита пляшка.
Закоханість: найвища з втіх —
Зенонова стріла, мурашки
Щасливих дотиків по втратах,
Щоб не шукати винуватих.
Закоханість, спасибі за
Натхнення ледо-лебедине,
За те, що до лиця сльоза,
А відстань не дає в руїни
Перетворити весь цей за-
амок мрій. Хоч вполовину
Ти вимовиш себе прозоро
У мить зухвалості й покори?
* * *
Казали ж бо тобі — не стій
У Купідона під стрілою,
Не пий амурного напою
З копитця в хащі лісовій
Під Войновицями. Новий
Рік як не вб’є, то видасть зброю.
Довірся, Білочко, з тобою —
Поезія, іди і мрій.
Отак напишеш магістрала —
І ждеш, щоб далі вивертало.
А тут ялинка й олів’є.
Смішна ти, Білочко, їй-богу,
Забудь шляхи до того всього
І смійся, поки сили є.
Вино
Вино тече, захоплює раптово
Того, хто у свій час ним смакував.
Родина рідини іде на лови,
І ти тепер у цій загаті — став.
Свідомість нишком підкидає слово
«Провина», як води не додавав,
І недорікувато крізь вимову
З вина хтонічно проглядає нав.
Дзеркалити на всю поверхню спрага
Шукає збоченця в тобі та мага,
А ти лишень спромігся на ковток.
Смак і античний вірус аква віти
Вустами варто тільки підчепити —
Прорветься шлюз з левади до зірок.
* * *
А мебіус нітрохи не анубіс,
Тому травневий шал із ним завжди.
Весна по лікоть руки в тебе
Запустить — і дістане вірш;
Мій мебіус шукає, де би
Йому вродитися скоріш.
Чи народити. Не вміщало,
Та прийняло, без чого я
На манівцях, адже замало —
На все дивитися здаля.
Врятуй мене, перекладачу,
Притьмом губами притягни.
Ще ближче. Вже веселку бачу
З краєчка міста і весни.
* * *
А літо зробило великий ковток —
І ти потрапляєш в його кровотік:
Ховатись у тінь різнотрав’я й гілок,
Вдихати усе, що вдихати відвик.
Ось жінці у Єйтса у лісі пеньок
Нагадує те, чим колись чоловік
Коханий був. Стовбура мертвий місток
Привів їй тужільниць плачі звіддалік.
А в тебе немає жаги роздирати
Ні будь-які губи до крові, ні шати.
Бо вже в кровоплині змішався ваш сік.
Він пахне як риби, як луки й лелеки.
Летять берегівки у лоно від спеки —
Як стовпчик термометра падає вік.
