Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019
Закорінена в історії безнадія має різні вияви в сучукрліті. Особливо меланхолійною зазвичай є коротка проза. Імпресіоністичні мазки, тяжке життя, фінальний пуант, який підкреслює: усе погано в цьому чудовому піднебесному світі… 2019‑го вийшло друком багато подібних текстів. Одна з версій — збірка оповідань Тимофія Гавриліва, у якій, попри заманливу назву, ідеться не так про гарних дівчат, як про нещасних чоловіків. Утім, дівчата тут також є.
Одну з них, із поетичним ім’ям Квітка, батьки відправили назавжди до села, здіагностувавши розумову відсталість: «Коли вона отак зупинялася, щоб роздивитися листок або комаху, час раптом переставав існувати. Дорослі втрачали з нею терпець». Оповідач до кінця життя згадує товаришку дитячих ігор, яку вони, хлопці, не змогли захистити від долі, ну бо на що вони взагалі здатні вплинути, ці хлопці… А якщо раптом намагаються, то закінчується це здебільшого погано. Приміром, як в оповіданні про хлопчика Дмитрика, який зарубав сокирою батька з коханкою…
Невдахи, погано соціалізовані, позбавлені мрій — квінтесенцією цього типу маленької людини є пришелепкуватий Мишко, чия мати завіялася світом, а він усе життя був посміховиськом, реалізуючись тільки в одному — малюванні: «На мальовидлі — з тих, знайдених у халупі, Мишко набазграв її — з сигарою в беззубому роті і недоладним червоним бантом. Стару курву в тютюновому димі». Важко зрозуміти — це про матір чи про смерть.
Іноді автор замахується на гумор чи навіть на сексуальні сцени, але виходить несмішно або занадто смішно. Як в історії про Максима, який посварився з коханою та зняв двох дівчат — Лолу і Лалу: «Побачивши Максима, Лалині рожеві пиптики задерикувато вибрунькувалися. Лола лягла долі, так що Максим знову опинився між Лалою і Лолою. За таких обставин не залишалося нічого іншого, як здатися, що Максим і вчинив, зірвавши принагідно дві ромашки‑марисятки. Зі стеблинок Максим накрутив петельки і населив Лалі на пиптики». Потім іще було багато алкоголю, а вранці Максимові стало дуже, дуже соромно. Тому будьте обережні з ромашками!
Попри загальний настрій, позитив автор пропонує шукати саме в простому і навіть неприємному: навіть бридка муха, яку ти знаходиш восени мертвою поза ліжком, тепло згадується потім як перша істота, що завітала до оселі в сонячний день по довгій зимі…
