ГОУ ДАУН
ми збираємо речі щоб вирушити на захід
останній збір оголошено на спортмайданчику під турніками
хто прочитає цей шифр тому дозволено з нами
нам зайвих людей не потрібно ми всі тут однаково зайві
все вирішено пацани ми вирушимо на захід
ми сьомий г клас і завжди ми були позаду
а зараз нас тридцять дев’ять і ось що ми зробимо далі
підемо без трьох
тому що
один із нас підор доніс на усіх класруку
коли ми втекли з німецької в п’ятницю наостанок
йому ми капут влаштуємо його з собою не брати
бо він донесе в нього батько вусатий зольдатен
а другий із нас укотре спіймав ангіну
зламав пару ребер і мати його не пускає
пілікає пікало соплі течуть піццикато
ну що з нього взяти в принципі не винуватий
а третя просто вівця тупорила
із нею поруч навіть сідати ніхто не бажає
отже хай усі знають тепер ми єдине цілісне тіло
позбудемось наших імен забудемо наші прізвища
екватори катети кати відмінки тичинки вектори гектори
і повз дєцкого міру ми двинемося проспектом
коли спорожніють вулиці просвистять спорожнілі кулі
коли в комендантський час замарширують на тлі патрулі
перетворимося на кажанів над тополями
а досягнувши кордону досягнувши поста
ми витягнемось як на фізрі в шеренгу і буде нас тридцять шість
тому що один стукач, а другий хворіє і третя вівця
і в чорні зіниці рушниць загудімо немов збожеволівші бджоли
а потім ми засміємося та будемо реготати
отак
іще голосніше
наш сміх подолає вистріл ми вирушимо на захід
до речі мене звали мойшею
таке от дебільне ім’я
* * *
це печорін проходить повз тебе
це печорін проходить наскрізь
вже запізно нетребанетреба
того самого пекла із
мері мері він не дубровський
він із інших арійських порід
бач акцент у нього московський
па-сталічнаму гаворіт
я печорін з жіночим обличчям
хто з нас анімус порахуй
вимагає шовіністичну
пушкін риму чекає хуй
на печі тридцять років в колисці
а останні три у труні
як у цьому селі в передмісті
не добудяться в смерті мені
звідкіля ти боярська сибірська
алкозельцер амінь аспірин
спи, міць руська, міць богатирська
ще не час,
п’ять хвилин, п’ять хвилин
(листопад 2015)
* * *
під землею аушвіца
під небом аустерліца
не проштовхнутися
німа жінка у сарафані з ситцю
порваними губами
кличе поліцію
босий чоловік жестом відмовляється взутися
це ми
це ми так і думали
насправді все чорно-біле
оголошено в розшук власне спізжене тіло
з чужою банківською карткою чого тільки не нароблять
що тільки не візьмуть силою
котру добу палають станиці
чесне слово безлад дим стіною
чого тусоватися тут мовиш
фіг лі тут довго товпитися
йдемо додому
а ці троє вже чарки наповнили та починають пити
і тіло моє вирішило залишитися
коли обгорілі діти
почали свої нерухомі танці
ви будете виходити
на наступній станції
* * *
з кульбабок проростаючих з вугілля
було можливо пити сік гіркий
ти біг і впав піднявся йшов додому
де кров текла там тріщини в пустелі
на антрациті відбиток рослини
розквітнув і невидиме коріння
пустив до капілярів і замовкнув
поки не народилась я з вугілля
поки колиска сліз не скам’яніла
будинок мав свій номер
і ти отримав у пологовому номер
пелюшка в квітку, біль у цятку
мене назвали жидом, хто такі жиди?
[із різьбленням на згадку пам’ятай
як зірку вирізали на спині
шестикінечну ножиком тупим
у простирадлах армії радянської
тепер відповідай, рудий
навіщо ти від нас поїхав ми пожартували]
а під ґрунтом
у таємничих лазах бомбосховищ
блукають діти у піжамах лікарняних
з червоними очима маку
вони без ніг без рук із соромом та страхом
в підвал травматології заходять
виходять там де тріщини в пустелі
і потім
йдуть диким степом сорок років
а може більше це нам невідомо
над ними ти
на чотирьох ногах, дві з котрих дерев’яні
з Анрі Мюрже бібліотечним
уперше входиш до трамваю
а потім я народжуюсь з вугілля
кохати та продовжувати тебе
із уст ім’я приймаю Анна
як дар дорогоцінний а вони
жартують знов
і жарт руйнує місто
* * *
тиша лежить зі мною
дратує ніби колишня коханка
займає занадто багато простору
як же негарно спить
й руки в неї такі довгі
закинула ногу на мене
гаряче дихає в шию
рухатися не дає
ніч ще довше ніж її руки
липке простирадло
вологі долоні
(ятебенекохаю
чуєш більше тебе не кохаю
лиши ключи на поличці
піди вранці без зайвих слів)
мені не вдається вголос
мені не вдається вшепіт
і проза мені не вдається
і погляд, і дотик, і натяк
неможливість говорити —
мовна імпотенція
втрата вміння кінчати
стомливий нудний процес
і вже тупий ниючий біль
вона мене вже не збуджує
я більше її не хочу
я дивлюсь у стелю
і навіть не уявляю неба
тиша лежить зі мною
тиша лежить,
не ти
(жовтень 2015)
* * *
про живих говорити уголос не можна — іще почують
щось не те почують, а потім не так зрозуміють
в них вушні канали інакше влаштовані
зовсім не так як в тебе не так як треба
бо у кого якщо не в тебе все тіло влаштовано вірно
на безпечній відстані тільки погане або нічого
(небезпечна відстань безпечної не буває)
промовчимо про мертвих нині їх більше ніж і кінця немає
ще почують, не будемо їх будити, заснемо поруч
ну а поки а поки подискутуємо про тих хто вже доживає
їм недовго лишилось вони відповісти не здатні
хто живе доживає жує і живих пережовує переживає
все витримує
далі триває
* * *
пір’я перини літають у промені керосиновому
старому Аві п’ять років сестра грає з ним у схованки
вся родина грає з Аві у схованки
шукають його усюди, відшукати не можуть
повторюють: де наш янгол, куди подівався
у порожніх кімнатах ховатися важко
з меблів тільки німе піаніно без молоточків і струн
тільки шафа кульгавий стілець і в повітрі летить павутинка
це вона сміється, Аві, ти чуєш, Аві
він повинен сховатися тут і сидіти тихо
і почувши кроки завмерти вмерти мовчати
дочекатись повернення, з шафи не виходити
бо тоді вся гра розпочнеться з самого початку
ми не хочемо знову з самого початку ти згоден
він згоден
тут у шафі піджак Самсона і сукня Леї
тут у шафі самотність дохла муха і він втомився
а вони пішли без валізи речей і Аві
скільки часу повинен іще чекати не виходити
він не хоче з самого початку але де валіза
десь є потяг крихти хліба руки зі скла жіночі
а тепер вночі хтось скричав що не бийте бітте
він поганий хлопчик, маленький Аві
йому в березні виповниться сімдесят дев’ять років
Аві вийшов із шафи Аві тепер покарають
віддадуть до сусідів а тьотя Клара така бридка
вона смажить картоплю та ще й бородавка на підборідді
а вони повернуться коли за вікном все скінчиться
коли прийде вересень прапор буде висіти чистий
і тоді вони випустять його з кімнати малого Аві
покарають можливо але не те щоб сильно
ось приходить з соцслужби жінка нова чергова
запитає у неї: ну що там, війна скінчилась?
а вона нічого нова ця така толкова
відповідає: та ні, яке там, я зі Сходу, на Сході обстріли, обстріли
Аві головою хитає
зачиняється у шафі
ще війна не скінчилась, ще можна на них чекати
ДАНЄЦКІЙ РЕПЧІК
пішки дійдемо до мого будинку на пустирі
в мене там сфінкс три вовкодави два собаки-поводирі
ще були мавпа півень п’ятирукий єнот але зник
я тут господар з дитинству до цього звик
годі ламатися предків немає не буде до вихідних
батько був сутенером тримав у домі притон
в мене до речі ще жив пітон тобто тритон
у нульових погорів на крадіжках шапок з песця
ледве відмазався зажав хабара до самого кінця
потім він всіх повертів на кінці і взагалі крутий мен
зараз він дипломат дипломант їбанат супермен бізнесмен
це я тобі по секрету шпигунськи обмежимося без імен
мати без відпочинку качає ботокс відкачує жир
мати мені не мати і загалом я дізнався що їм чужий
мене знайшли не в капустці я родом із трясовин
на цвинтарі але я спадкоємець прийомний син
сука навіщо дівчата під сукнею носять труси
рево мівіна суха батьківський віскарь ягуар
в мене в кімнаті як у готелі свій міні-бар
я вже сказав що господар насправді я типу цар
ща подзвоню сказати що може піти швейцар
/…в містечку металургії рекету цілодобових вахт
під гуркіт та рокіт заводу в рудому тумані шахт
безпритульник в одних штанцях зі смугою адідас
тобто як водиться абібас очікує на відказ
клянчить на секс в перший раз як на горілку у п’ятий клас
на дверях заводу напис
arbeit macht frei
ду хаст/
(липень 2016)
Про автора:
Анна Грувер — літературний критик, есеїстка, поетка. Народилась у 1996 році в Донецьку. До 2014-го брала активну участь в українському поетичному фестивальному русі. Увійшла до лонг-листа премії «Дебют» 2015 року в номінації «критика та есеїстика». Навчалась у Літературному інституті ім. А. М. Горького, друкувалась у журналах «Новый мир», «Цирк-Олимп» та інших виданнях. Зараз живе у Харкові.
