Бруно Шульц у поезії
Відкрита антологія
Дрогобич / Люблін, 2019
В Україні існує рідкісний за рівнем проведення і насиченістю подіями бієнале Шульцфест, який влаштовують Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, Полоністичний науково-інформаційний центр ім. Ігоря Менька та Товариство Фестиваль Бруно Шульца в Любліні. Фундатори цього фестивалю Віра Меньок та Ґжеґож Юзефчук у рамках проекту Acta Szulziana підготували збірку поетичних творів, яку було презентовано в листопаді минулого року, під час Другої Осені — роковин загибелі письменника від руки гітлерівця. У виданні 81 вірш — в оригіналі та в перекладі — 32 авторів та вісім текстів пісень (із перекладами десять). Особистість Шульца надихає інтернаціонально, тож подано твори англійською, білоруською, хорватською, чеською, французькою, німецькою, російською, сербською та румунською. Їх перекладено українською і польською. Відкритість антології означає можливість наступних видань віднайдених або нових текстів, що пов’язані з Шульцом.
«Ліричними засобами ця антологія дає досить чітке уявлення про історизм. Навіть побіжно знайомий з долею і творчістю Шульца відчує енергію того історичного зрізу, людської трагедії; образів культури та шульцівської космогонії, які відчитуються в образах міста»
Місто Дрогобич у збірці є самостійним персонажем, як і в Шульцевих творах. А він вписав себе в місто як мало хто з авторів. Ось рядки з вірша Юрія Андруховича про побачене очима вченого Юрія Котермака, народженого в Дрогобичі: «Юрцьо побачив / на небі Дрогобич: залатаний мертвими мур, / два костели, дзвіниця і церква св. Юра». Тема потойбіччя та Божого суду — наскрізна для цих творів: «И эсесовский офицер спит в земле, надеясь на то, / что когда-нибудь встретит на узкой небесной тропе / Бруно Шульца…» (Борис Херсонский).
У рядках Анджея Хцюка, який різнобічно оспівав буття Дрогобича до Другої світової, подано портрет Шульца: «З лицем янголятка й собаки / ходив плоскостопо й нервово / мав усміх в очах з переляком / а в друзях не мав нікого / той, хто в келиху миті / цілий всесвіт помістить / носить мешти розбиті / у забутому місті» (переклад Наталії Бельченко). Не раз у цих поезіях Шульц сусідує з Кафкою. А Шульцева містика й позареальність розходиться колами в текстах про нього, як-от у вірші Томаша Ружицького, перекладеному Андрієм Любкою: Шульц їде до Варшави, «…жандарми проходять через вагон / / і встромляють пальці в два отвори в черепі, з подивом. / Це сорок другий рік, листопад, надходить Месія, / його бачили за тридцять кілометрів звідси…» Рукопис незакінченого роману Шульца «Месія» загинув під час війни.
Ліричними засобами ця антологія дає досить чітке уявлення про історизм. Навіть побіжно знайомий з долею і творчістю Шульца відчує енергію того історичного зрізу, людської трагедії; образів культури та шульцівської космогонії, які відчитуються в образах міста. Той же, хто посвячений у Шульца, при згадці, наприклад, про листування (як-от у вірші Анни Фрайліх чи Сергія Жадана, перекладеному польською Яцеком Подсядлом) бачить особисту драму письменника й художника та жінок, жодній з яких так і не випало лишитися поруч із ним. А вірш француза Марка Саньоля присвячений пам’яті Альфреда Шраєра — людини, яку Шульц вчив малюванню в шкільні роки. Музикант Альфред Шраєр дожив до 2015 року й став справжнім втіленням зв’язку часів; спілкуючись із ним, можна було вловити ауру старої Європи.
Творчість і особистість Шульца відгукнулися в найрізноманітніших видах мистецтв: театральні постановки, живопис, музика перформанс, — усе це можна побачити під час фестивальних зустрічей у Дрогобичі. Про який Василь Махно, чий вірш переклав Богдан Задура, написав: «це місто — як серце». Отже, антологія — наче метонімія Дрогобича, місце зустрічі поетів і перекладачів понад часами. А ще на відданих Шульцу чекає Шульцфест 2020 року.