Яна Орлова
Падло й інші вірші
З чеської переклала Софія Челяк
Тернопіль: Крок, 2019
Може здатися, що я особливо люблю традиційну поезію. Але я відчуваю щось подібне до збоченицького захоплення, коли бачу по‑справжньому вільні вірші. Вільні у всіх сенсах і при цьому такі, що тримаються купи. «Коли з мене все витече / скажи привіт / Залишиться лиш гірке / місце для ненависті / Залишиться лиш гірке / місце для радості».
Дивно було би намагатися інтерпретувати ці вірші — тут чиста фізіологічна зримість. В багатьох із них щось чи хтось тече — таке собі гераклітівське Panta rhei: «…Ти мене трахаєш зі співчуття / течу і не можу / Зупинитися», «…Все вилилося / і одразу ж увібралося». Подеколи бачиться щось на зразок ектоплазми: «З мого горла витікає дванадцятилітня дівчинка». Алхімічне вчувається в рядках «До золота говорила на ви / золотом ригала / Золото, твоє золото / зіштовхується в мені» (це вам не метелики в животі). Взагалі майже всі рідини організму представлені в цих текстах, навіть шмарклі. Або ж як не згадати «У неділю рано зілля копала», читаючи «У понеділок уранці / сперма у волоссі».
«…зап’ємо прах». Секс і алкоголь — системоутворюючі для цієї книжки. Голод може означати справжню відсутність їжі, а може — ненаситність тіла. Рухома плоть. Коли я тільки прочитала назву «Падло» — одразу згадала Бодлера з його віршем, перекладеним у різний час українською Михайлом Драй-Хмарою та Всеволодом Ткаченком. Але можливий фінал у Яни Орлової — цілком сучасний: «Я жива риба у воді / накриваюся білою скатертиною / прийдеш з’їси витреш губи / кістки візьмеш додому для киці».
Поезією в цій збірці стають нестримно огидні подробиці та фантазії — Бодлер би оцінив. Олег Коцарев на «Літакценті» влучно дав літературний портрет авторки: «Тексти Орлової водночас лаконічні, знущальні, формально й естетично вельми прості, мають у собі помітний заряд соціальної критики, а ще — хай надворі й ХХІ століття — їх можна назвати до якоїсь міри епатажними». Епатажні для нашого читача вони надміру, але це їх не псує, адже «Поміж музикою і чоловіками / існує пуста порода сови».
Кожен перекладач може зіткнутися з досвідом таких текстів. Як перекласти цей засмоктуючий суцільний перформанс? Софія Челяк гідно передала напругу стихії.