Бум-Бам-Літ: антологія білоруської поетичної революції
К.: Люта Справа, 2021
Як засвідчити солідарність із Білоруссю? Наприклад, видати антологію-білінгву віршів, спогадів, есеїв білоруських постмодерністів. Представники мистецького руху «Бум-Бам-Літ» у 90‑х сміливо експериментували в текстах, а також читали вірші у ванні, встановленій у бібліотеці навпроти резиденції президента, гротескно декламували твори Пушкіна під час катання на роликах, залюбки проводили імпрези під біло-червоно-білим прапором «Бум-Бам-Літу» в колгоспах, електричках, на цвинтарях та в психлікарні.
Ігор Мітров, один з перших читачів, зауважує: «Щось подібне свого часу відбувалося й в Україні: найближчими літературними родичами «Бум-Бам-Літу» є львівські «Бу-Ба-Бу» й «ЛуГоСад», київська «Пропала грамота», харківська «Червона Фіра». Але укладач антології В’ячеслав Левицький в ґрунтовній післямові пояснює відмінності між нашими бубабістами й представниками «Бум-Бам-Літу». За твердженням самих «зрухарів», вони не знали про українських колег у 1995 році, коли формували свій рух. Основною його реліквією став алюмінієвий тазик, вдаряючи по якому для привернення уваги слухачів, поети й видобували звук «бум» та «бам»… До того ж група репрезентувала множинність напрямів: це й африканізм Дмитра Вишньова, техноромантизм Віктора Жибуля, транслогізм, логоформізм тощо, сповідувані іншими учасниками. Автори також сполучали засоби різних видів мистецтва, як-от музики, живопису, кіно, всіляко очуднювали тексти, вдавалися до перформансів. Бебеелівці утверджували сучасну урбаністичну білоруську культуру: цей рух повністю гуртувався в Мінську. Окремі його представники українською перекладалися й раніше, але упорядник вирішив запросити молодих поетів, ровесників тодішніх бум-бам-літівців, ба навіть хлопці в нього перекладали хлопців, а дівчата — дівчат.
Скажімо, твори Ольгерда Бахаревича, Михася Башури, Олени Києні, Ганни Тихонової (це з її тексту рядок — в назві огляду), Вальжини Морт втілили українською відповідно сам укладач, Павло Щириця, Яніна Дияк, Ірина Сажинська, Юлія Стахівська.
«Ми думали про поетичну революцію, а стали свідками революції історичної» — написав, вітаючи вихід антології, В’ячеслав Левицький. Історична білоруська революція вже теж стає фактом літератури…
