Михайло Жаржайло
Неприпустимі символи
Харків: KNTXT, 2020
У цієї збірки дві передмови та дві післямови. По собі знаю, що стилістика автора впливає на манеру висловлювання того, хто пише передмову / післямову. Тому страшенно цікаво, чи тексти перших читачів рукопису — наслідок сугестії, а чи ці люди настільки однодумці з поетом.
«ім’я чоловіка містить неприпустимі символи / неможливо зберегти чоловіка з таким іменем» — добре, що принаймні ім’я жінки, мабуть, не містить таких символів, інакше поет сказав би нам про це. Рідкісний випадок: слова «жінка» взагалі немає в цій книзі! Ну, принаймні бабуся та принцеса там присутні! А ще — «покритонасінний чоловік». І взагалі мені дуже подобається, що «внутрішнє тіло може / потиснути руку зовнішньому / зовнішнє тіло може / носити тіло внутрішнє на руках».
«Стрімка розібрана деавтоматизована тілесність частин, відокремлених одна від одної, в діалозі, у підвищеній чутливості…» — ось як називає подібне сприйняття Маша Семашина в післямові. Ну, так, «будильники різної висоти / пробуджують зі сну різної глибини». Мабуть, ні передмови, ні післямови не в змозі пояснити феномен такого поетичного тексту, їхня мета — бути продовженнями даного способу художнього висловлювання. Найміцніше встояв перед спокусою говорити в унісон Богдан-Олег Горобчук, він і пояснює нам: «Здається, цю збірку здатен осягнути лише той, хто пережив кілька криваво‑кремнієвих боїв із військами корпорації „Скайнет“. Або побував у матриці й зумів‑таки з неї повернутися в жорстку, колючу, неприємну дійсність». В його післямові зринає слово «калейдоскопічність» стосовно авторського методу. Нею також послуговується Вано Крюґер, але наскільки ж різні принципи калейдоскопічності в Крюґера і в Жаржайла! Віртуозна гра слів і смислів у останнього не покликана симулювати гуманістичну традицію: «томагавк місяця / летить в снігоPad», «не лізь поперед постбатька / у постпекло», «зітріть монеткою піт / введіть пін / покажіть лице». Заради такої захопливої гри «читач працює до останнього рядка».
