Ростислав Семків
Уроки короля жахів: як писати горор?
К.: Pabulum, 2020
До речі, щодо успіхів вітчизняної жанрової літератури — можливо, ними вона завдячує наполегливості окремих інтелектуалів, які кладуть увесь свій науковий потенціал на виховання українських Мартінів, Роллінг чи Браунів? І хоча це не точно, тенденцію можна відстежити: кількість майстер-класів «як стати письменником, не встаючи з дивану» у часи карантину не зменшилася, та й видання з серії «секрети творчості» також з’являються.
Перед у цій справі веде літературознавець Ростислав Семків, який опублікував уже дві книжки про класиків світової літератури, а тепер перейшов на персоналії. Нове дослідження присвячене королю горору Стівену Кінгу та адресоване, якщо вірити вступній частині, тим, хто хоче «мати таку владу над читачами, щоб у них від ваших текстів ворушилося волосся на голові та німіли пальці на всіх кінцівках»…
Утім, не бійтеся: не вся книжка написана таким «завлекательным» стилем, а її аудиторію не варто обмежувати лише тими, хто прагне потрапити в топ сучукрліту. «Уроки короля жахів…» — це добротна науково-популярна студія, у якій маємо біографію Стівена Кінга (особливу увагу Ростислав Семків звертає на обсяг гонорарів і накладів — певно, аби українським початківцям було на що рівнятися), історію жанру горору та літературознавчий аналіз текстів, здійснений так легко й ненав’язливо, ніби це й не аналіз узагалі. Роздуми про природу жахливого, узяті з праці Кінга «Danse Macabre», автор доповнює власними — і треба сказати, що цей розділ, у якому йдеться про зв’язки творчої практики письменника зі спадком К’єркеґора, Ніцше, Фройда і Лакана, є найцікавішим.
Звісно, практичні поради та список літератури додаються. І хоча я далека від думки, що ця книжка забезпечить сучукрліту зливу якісного горору, прочитати її видається дуже доречним у смутні карантинні часи. Адже тут сформульовано важливу річ: лякаючись, ми водночас звільняємося від страху, а отже, можемо жити далі.
