Артем Чапай
Вивітрювання
Чернівці: Книги ХХІ, 2021
Тему страхів сучасної людини переводить у постапокаліптичну й антиутопійну площину Артем Чапай, який поклав у кожному своєму новому творі випробовувати інший жанр і стилістику та на цей раз упорався з завданням на відмінно. Хоча на тему есхатології київських теренів уже фантазували й Олег Шинкаренко в «Кагарлику», і Юрій Щербак у «Часі смертохристів», «Вивітрювання» не сприймається вторинним — насамперед завдяки несподівано імпресіоністичному стилю автора, який пише дуже чуттєво, майже лірично. Ця книжка рішучо відрізняється від попереднього роману Чапая «Дивні люди» (пригадуєте, псевдонеандерталець Стьопа з сумнівними жартами й кособоким суржиком?) аж так, що важко повірити, ніби їх писала одна людина.
Політичний і соціальний компоненти, звісно, неминучі в історії про те, як молода пара поїхала відпочивати в Карпати, а повернувшись, виявила, що звичного світу вже не існує: більшість людей «вивітрилася», а решта змушені виживати в умовах посткатастрофи й поширення «беспрєдєлу». Ті пасажі, у яких Чапай показує нових лідерів, — мутних типів із риторикою ополченців — у чомусь є алегорією на реальні суспільно-політичні події (захист молодої «Русанівської республіки» від «орди» труханів з острова й таке інше); одначе їх не настільки багато, аби визначити загальний настрій твору. Як і Тарас Антипович у «Помирані», Чапай не створює примітивної карикатури на ОРДЛО, а підкреслює, що така ситуація є універсальною й може скластися в будь-якій точці планети.
Змальований у романі світ не належить до сфери абсолютної фантастики, тож одного непрекрасного дня кожен із нас може пережити відчуття жаху від утрати ґрунту під ногами. (Вивітрювання тут має, поміж іншим, і суїцидальну складову — бажання зникнути, «не-бути» часто бере гору над людськими інстинктами.) Комусь може здатися непереконливим надто оптимістичний фінал роману (ні, у чарівний спосіб ніхто не врятується, але…), однак тут уже слід визнати право автора завершити сюжет на власний розсуд. Ну вірять вони, що з цієї безвиході можна вийти — а раптом їм пощастить?..
