Поетичне метро
К.: Саміт-книга, 2020
Це видання віршів про київське метро поєдналося з розміщенням постерів із деякими віршами на станціях метрополітену. Спочатку ці постери, мов зграйка птахів, перебували на «Театральній», бо з’явилися вперше на День театру, але через місяць мали роз’їхатися по станціях, з якими вони пов’язані.
Ми звикли до метро, а насправді це — таємниче, навіть хтонічне місце, в дечому доленосне. В ньому люди знайомляться — як-от у вірші Анни Багряної: познайомилися у метро «Святошин», а «Поки доїхали до „Лісової“ — / куди й поділася їхня святість — / пристрасно обійнявшись, / поквапилися до лісу». На «Університетській» під Горьким мармур підземелля береже амоніти, а пам’ять деяких пасажирів — береже часи проїзду за монетками: «Цей день впаде монеткою в метро…» (Сергій Цушко). Взагалі часи вільніше поєднуються завдяки химерному простору метро, ніж історичному: так, німці вермахту «походжають Бабиним Яром», приземлившись в аеропорту «Бориспіль» та приїхавши через станцію «Бориспільська» у вірші Ії Ківи.
Адже про деякі станції розповідають місцини, які знаходяться поруч. «Дорогожичі» відгукуються Бабиним Яром, згадуючи метро «Лісова», не можна не згадати Биківнянські могили, а «Майдан Незалежності» — назавжди пов’язаний з Небесною сотнею, про яку — в перекладених з болгарської рядках Димитра Христова. За «Лук’янівську» свідчить вірш про Татарку, за «Лівобережну» — Русанівські сади. Станція «Дніпро» — це кілька поезій з життя самої ріки, так само як «Сирець» — втілює річка Сирець, «Видубичі» — Либідь, Лисогірський форт. «Гідропарк» вигулькує в рядках Дмитра Лазуткіна «і бився попід арками й Петрарку / комусь на Гідропарку цитував». «Кловська» — у вірші Дмитра Чистяка, присвяченому композитору Володимиру Губі на згадку про роботу в тамтешньому Будинку звукозапису.
У Києві є такі станції, про які важко щось конкретне сказати. Така — «Вирлиця», але Юлія Бережко‑Камінська, яка уклала цю збірку, й для неї знайшла слова: «Зійти б на станції в нечас, / На безіменній, нелюдимій, / Де світ не відає про нас / І не звертається по імені». Але більше, звісно, «обжитих» станцій: упорядкованих міфами, як міфами культури, так і авторськими; навіть подеколи можна вирахувати, де мешкає той чи інший поет / поетка, як-от у назві цього огляду підказує рядок з Наталки Поклад.
