Дмитро Строцев
Пил, що танцює
К.: Дух і Літера, 2020
Збірка ця почала готуватися ще до білоруської революції, але як будь-яке живе створіння, що перетривало значну подію, стала набувати нових рис. Дійсно, довершеності їй надали вірші — свідки трагічних днів. Отже в ній ми бачимо поета Дмитра Строцева в найрізноманітніших іпостасях: і як досить молодого, в чомусь легковажного співробітника газети, і як християнського мислителя, що занурюється в трагедії, зокрема Голокосту та російсько-української війни й Майдану, і як свідка та учасника нещодавніх виступів проти Лукашенка. Тобто на момент видання книжка налилася досвідом і вже максимально відповідала визначенню книги, яке дав Борис Пастернак: «Книга есть кубический кусок горячей, дымящейся совести — и больше ничего». Вірші в ній, немов апостоли після зішестя Святого Духа, розмовляють різними мовами: білоруською з російської переклав А. Хадановіч, українською — Н. Бельченко, С. Жадан, Б. Херсонський, польський переклад зробив Т. Pierzchała. Післямови написали А. Грувер, Ю. П’ятецька та І. Ківа.
У цих віршах — глибока інтимність скорботи за рідною людиною: «с каждым днем слабеет твоя рука / пустеют объятья что на века / я тщетно согреваю старика / этот взгляд уже издалека / в оконной яме туман зевает / океан подходит и призывает». Проте в книзі напружено звучить не тільки голос сина, чоловіка (зворушують звернення Дмитра до дружини), але й батьківський. Це й розмови з донькою, і твір «Батько та син», який має й богословський підтекст. Та гострий погляд автора висвітлює й інші родинні зв’язки, загальнолюдські, які рвуться на наших очах: «звідкіль у хлопчини афганська журба / звідкіль у хлопчини абхазька журба / звідкіль у хлопчини донбаська журба / не знає / не знає / де брат його / Авель» (пер. Н. Бельченко). Але ось поет стає літописцем вуличної боротьби в Мінську: «…хто і коли перетворює / первісний тваринний страх / в свободу і щастя / / хто ці двадцятеро людей / що так дратують диктатора / чому від них рябить в очах…» (пер. Б. Херсонського). Поетичний репортаж Дмитра Строцева з місця найважливіших білоруських подій набере міці в новій книзі «Білорусь перекинута».
«Хто я в цій євангельській пітьмі» (пер. С. Жадана), весь час ніби запитує автор. А відповідь він дав — у назві книги.
